Років десь 14 тому назад, влітку, [коли ще був парубком без обручки на пальці, що працює в автосалоні та може весь свій заробіток витрачати на себе та оренду квартири] я навідався в годинниковий магазин. Причина була проста: мені вкрай було необхідно придбати новий годинник, адже напередодні втопив у озері свої AMW-700D-7AVEF!
Озеро утворилося на дні кам’яного кар’єру, коли в кінці 70-х там припинили видобуток і ґрунтові води зробили свою справу, та було глибоченьке — метрів з 20. Ми з друзями любили там купатися ще з студентських років. А стрибки у воду зі скали — то була мегапопулярна розвага. Годинника я ніколи не знімав, адже водозахист дозволяв не переживати за попадання вологи всередину, та це не врятувало його від удару об воду після чергового стрибка. Чи він просто розстібнувся, чи вибилася шпилька з корпусу — я вже ніколи не дізнаюсь… Як банально: годинник з рибами на екранчику до них назавжди і відправився. Звичайно, найкращими ліками від горя була покупка нового і я вже точно знав, що це буде Casio.
В ті часи придбання годинника в інтернеті було для мене справою стрьомною, тому залишався тільки реальний магазин.
Отож, на полиці з Edifice я обрав модель EF-521D-2AVEF. Від них прямо-таки віяло автоспортом та швидкістю (якраз для працівника автосалону). Красивий хронограф з синім циферблатом, головні стрілки-ланцети, три малі шкали, де дві ретроградні, купа сталі, литий браслет з подвійною застібкою, сферичне скло! Я на цей годинник запав з першого погляду.
Цієї моделі в мене вже давно нема і зараз вона далеко (але це вже зовсім інша історія).
Та ті емоції, що мені годинник дарував закортіло отримати знову. Тільки ось компанія цю модельку закрила, а ключа викинула. Зате продовжує виготовляти не менш красиву, ба більше, ще крутішу (як на мене) EF-558D-2AVEF.
Ви тільки погляньте на цю красу! З чотирьох колірних варіантів я, звичайно ж, вибрав синій.
При першому погляді на циферблат здається, що дизайнери при його створенні отримали натхнення після перегляду мультфільму Robots (2005) Blue Sky Studios.
Виникають сумніви в читабельності такого варіанту оформлення. Але запевняю, на практиці все чудово читається завдяки помітним білим стрілкам із щедро нанесеним світлонакопичувачем, що своєю формою нагадують олівці. Їхнє розташування в кожний момент часу видно одразу. На мітки теж нанесений люм і в темряві маємо чудову картину!
Диск з об’ємною шкалою та секундною стрілкою поточного часу розміщений біля 6 годин, а на диску такої ж конструкції біля 12-ти маємо хвилинну секундоміра. Так, красива центральна секундна стрілка буде стояти на місці в звичайному режимі роботи годинника. А в режимі секундоміра ми можемо спостерігати, також, рух ретроградної годинної стрілки, що розміщена над шкалою біля 9-ти годин та нагадує мені рівень палива на панелі приладів авто. Причому напис HOUR та цифри нанесено на трапецевидний місток, що знаходиться над стрілкою та прикріплений до циферблату двома гвинтиками. І вся ця краса виконана з металу. Спостерігати прийдеться довго — аж цілих 5 годин. До речі, якщо користуватися секундоміром по 60 хвилин щодня, то батарейка SR927W/SW (Renata 399/395) прослужить 5 років. Просто чудово!
Дата і день тижня, як часто буває, розміщені біля 3-х годинної мітки. Під віконцями бачимо інформацію про водозахист, що трохи дисонує своїм шрифтом з іншими написами. Так, до речі, було й на моєму першому Edifice.
Шкала тахіметру з відповідним червоним написом виконана вже з білого пластику(?) та має текстуру з радіальними ребристими смугами. Все це прикрито сферичним мінеральним склом, що трохи виступає над рантом. Мені завжди такі лінзи більше подобалися від плоских завдяки заломленню зображення під кутом, та тут треба бути акуратнішим, щоби не подряпати таке скло.
Далі маємо красивий, візуально відділений від корпусу рант з PVD покриттям глибокого синього благородного кольору. По формі нагадує дайверський безель, та зрозуміло, що не рухається. На мою думку, він виготовлений як окремий елемент та напресований на корпус годинника. Підробки (а такі є на цю модель) мають дешевий яскраво-синій вкупі з повністю пластиковими елементами циферблату.
І взагалі про підробки… головне пам’ятати: всі колірні варіанти, що чимось відрізняються від офіційних чотирьох — 100% печений фейк! Принаймні мені вони не відомі — перегорнув купу каталогів. На мій варіант бачив підробку в нас на торгових майданчиках та ще й за наглу ціну. Деякі так виконані, що не підготовлений покупець легко попадеться на китай-сміття. Але навіть браслет на підробці буде тоншим, хоч по формі ніби схожий на оригінал. Тут єдиний вихід — тільки перевірені продавці, що торгують оригінальними Casio.
З лівого боку на корпусі маємо масивний виступ та такі ж масивні захисні бортики здоровенної головки переводного валу, котра ще й загвинчується.
Вушка, що максимально короткі для зменшення висоти годинника, водночас товсті з гранями неправильної форми, що дуже схожі на ті, що на 521-ших. Дві грані маємо зверху, три — збоку.
Задня кришка загвинчується та містить на собі стандартну інформацію з логотипом. Браслет дуже красивий та литий. Хто полюбляє колекціонувати Edifice, прекрасно знає, наскільки Casio скупа на такі браслети. Зверніть увагу на перші ланки браслету. Це круто! Вони також литі та мають три “зуби”, котрими чіпляються за корпус та добре фіксуються. На підробці ви такого не знайдете. Решта масивних ланок браслету, котрі нагадують мені своєю формою літеру “E”, сходяться на так знайомому мені двокнопковому замку з додатковим фіксатором та логотипом Edifice.
Деякі частини корпусу та браслета добре відполіровані. Сатинування мають верхні грані вушок, захисних виступів, ланок браслету. Внутрішня частина ланок, задня кришка, замок зверху також сатиновані. З боків та на кнопках — глянець. Годинник виглядає набагато дорожче, ніж насправді. Особливо це помітно в приміщенні, де багато джерел світла, наприклад в торговому центрі. (В добре освітленій кімнаті теж красиво виблискує). Більш за все люблю поєднання годинника та джинсового одягу.
Та він буде здалеку привертати до себе увагу, незалежно від одягу. Так виглядає при денному освітленні на вулиці. (Перше січня 2023-го. Температура +15, сонячно.))
Вага в EDIFICE EF-558D-2AVEF нічогенька — 197 грамів потужної сталі! Хоч кілька ланок я зняв при вкороченні браслету на мою руку — це на відчуття маси не вплинуло. Проте, годинник до біса красивий, можна з вагою й змиритися. Габарити теж немалі — 51,8х49,3х14,1 і не всім сподобаються, та мені після пари GA-110, що маю в колекції, вже ніщо не страшно.
Отож, підводячи підсумок.
Модель EF-558D-2AVEF дійсно є вдалою, наявність її на полицях магазинів зараз, після релізу 15 вересня 2010 року, слугує як беззаперечний доказ популярності.
Всім, хто любить масу, габарити, багатокомпонентний циферблат та море сталі — цей годинник неодмінно сподобається. За звичайного користування носитимете цю модель із задоволенням 5+ років (потім похід в магазин, щоб замінити батарейку) і знову 5, і т.д. Також вона за свою ціну пропонує дійсно прекрасну якість та дизайн. (Не уявляю… та чому, якраз і підозрюю, який конячий цінник висів би на аналогічному годиннику, де замість такого вже рідного напису “CASIO“, був би інший.)
Так, і на останок. Коли годинник лежить на боці, то нагадує мені інопланетянина з відомої кінокомедії.
“Привіт” — читається на його “обличчі”.
“Привіт, веселий марсіанин” — хочеться сказати у відповідь…
*Sasha Shebedyak, спеціально для CASIOBLOG